Причини, симптоми, лікування і профілактика пієлонефриту

Пієлонефрит вражає захворюванням нирки, його провокатори – різні види бактерій, тому проблема відноситься до інфекційних і неспецифічних. Перебіг ниркової інфекції може торкнутися обох органів або одного з них, також є дві основні форми. Нерідко хворі втрачають пильність, оскільки в хронічній стадії можлива вкрай мала виразність нездужання або навіть його відсутність. Це не дає тверезо оцінити ситуацію, зрозуміти серйозність проблеми і далеко не завжди лікування починають в термін. Однак без терапевтичних заходів захворювання можна зіткнутися з карбункулом, нирковим абсцесом, а також нирковою недостатністю, шоком бактеріального характеру і зараженням крові.

Що викликає захворювання на пієлонефрит?

Виникнення пієлонефриту може бути встановлено у громадян в будь-який групі, але в більш частих випадках діагностується:

  • в дитячому віці до 7 років ризики захворювання більш виражені через відмінності в анатомічній будові;
  • у жіночої статі від 18 і по досягненню 30 років, провокується плином статевих відносин, виношуванням плоду і родовою діяльністю;
  • у чоловічої статі в зрілі роки викликається обструкцією шляхів для виведення сечі в процесі розвитку аденоми.

Кожна з причин, органічна чи функціональна, що не дає організму виводити сечу, підвищує ризики прояви пієлонефриту. При сечокам’яній хворобі дане захворювання показує себе часто.

Із провокаторів хвороби можна виділити: порушення функцій імунітету, діабет, часте переохолодження і запалення в хронічній стадії. Бувають ситуації, коли проблема виникає як наслідок циститу в гострій стадії, більше така ймовірність у жіночої статі.

Несвоєчасність заходів з діагностики викликана перебігом захворювання без симптоматики, часто пацієнти отримують професійну допомогу вже після порушення функціональної роботи органів. Величезний відсоток громадян з сечокам’яною хворобою страждає від безсимптомного перебігу пієлонефриту, це робить лікування для даної категорії людей необхідним, навіть якщо немає симптомів.

Симптоматика пієлонефриту

Гострий перебіг може бути помічений несподівано, і до 40 градусів збільшуються показники температури. У нижньому відділі спини з’являється біль тупого характеру, ступінь вираженості відрізняється в різних випадках. Гіпертермію доповнюють больові відчуття в області черепа, сильне виділення поту, відсутність бажання поїсти, відсутність сил, є ризик блювоти, нудоти. У левової частки випадків перебігу захворювання біль виявляється з однієї зі сторін, і доповнюється високими показниками температури. При фізикальному типі обстеження лікар може встановити неприємні відчуття (у зоні поперекового відділу). Проблем з виходом урини в варіації неускладненого перебігу гострого захворювання нирок немає, але тон сечі може бути з червоністю або каламуттю. Дослідження в лабораторії виявлять: мікрогематурію, невелику протеїнурію та бактеріурію. Зміни стосуються і кров’яного аналізу – буде видно зростання ШОЕ і лейкоцитоз. Можливе і зростання азотистих шлаків.

Ураження, що протікає хронічно, може викликатися процесом в гострому перебігу, який не було правильно проліковано, але можлива наявність хронічного захворювання і без раніше поміченого гострого перебігу. При перевірці складу сечі також може бути виявлено наявність даної проблеми здоров’я. При перебігу хронічного захворювання можна почути такі скарги: надмірно часті позиви до сечовипускання, болі в області голови, відсутність сил і поганий апетит, в ряді випадків можуть бути помітні болі в нижньому відділі спини, що носять тупий характер. Вони можуть бути більш виражені в холодний сезон. У процесі прогресування пієлонефриту хронічного типу, поширеного на обидві нирки, згодом функції нирок піддаються порушенню. Результат – менше скорочення виділення урини, ниркова недостатність і артеріальна гіпертензія. У період загострення хронічного захворювання вся симптоматика однакова з пієлонефритом гострого типу.

Що може ускладнити ниркову поразку?

Гострий тип пієлонефриту при ураженні обох нирок може виступити провокатором стану ниркової недостатності (гострої), також найнебезпечніше за все стан шоку і зараження крові.

Паранефрит також може виступити у вигляді ускладнюючих наслідків пієлонефриту. Апостеноматозний тип захворювання також може розвинутися, він являє собою масу гнійникових поразок (на корковій частині й поверхні). Некротичний, ішемічний процеси і з’єднання гнійникових поразок можуть спровокувати карбункулу органу. Існують ризики некрозу ниркових сосочків і абсцесу органу. У разі такої природи змін необхідне оперативне лікування органу. Відмова від виконання лікувальних заходів призводить до термінальної стадії гнійно-деструктивного пієлонефриту. Далі в нирці відбувається гнійне розплавлення, піонефроз нирки ділить її на порожнини, усередині яких збирається гній, сеча, а також продукти розпаду тканин.

Встановлення діагнозу

Поставити гострий тип пієлонефриту не складно, оскільки легко помітити цілий ряд симптомів. При вивченні анамнезу нерідко можна побачити процеси гнійного характеру, які недавно пройшли, або хронічні захворювання. У картині захворювання видно поєднання болю в нижньому відділі спини і помітної гіпертермії, нестандартний вигляд сечі, і хворобливість під час сечовипускання. Сеча стає червонуватою, каламутною і пахне різко неприємно.

Дослідження в лабораторії дозволяють підтвердити наявність даного захворювання, коли виявляють трохи білка і бактерії. На стадію гострого типу вкажуть більша кількість ШОЕ і лейкоцитоз. З’ясування винної в запаленні мікрофлори проводиться із застосуванням спеціалізованих наборів для виконання тестів.

Вивчення стану пацієнта за допомогою оглядової урографії дає побачити збільшення розмірів нирки, яка піддалася захворюванню. При екскреторній урографії виявляється сильна обмеженість рухливості органу в процесі ортопроби. Пієлонефрит апостематозний також виділяється за занепадом рівня виділень на боці потерпілого органу (тіньового ефекту шляхів немає, або він проявляється пізніше норми). У разі наявності абсцесу або карбункула при виконанні екскреторної урограми відзначають відхилення від норми за формою миски або чашок, їх здавлений стан або опуклий край.

Структуру органів якісно вивчають за допомогою призначення УЗД, а проби Зімницького дають можливість оцінки стану з контрастом. Оскільки ризик сечокам’яної хвороби високий, проводять КТ.

Лікувальні заходи, спрямовані на усунення пієлонефриту

Гостра стадія без доповнення ускладненнями може бути пролікована за допомогою консервативних заходів, але необхідне розміщення в стаціонарі урологічного відділу. У кожному разі медикаменти підбирають з урахуванням бактерій, призначають антибіотики. В даному захворюванні відразу використовують найсильніші ліки, оскільки вкрай важливо не допустити будь-яких ускладнень, і не дати утворитися гнійниковим ураженням.

Терапія направлена на боротьбу з токсинами, і дозволяє відкоригувати імунну функцію. Хворі з симптоматикою лихоманки отримують харчування зі зниженою часткою білків, а після нормалізації температури тіла пацієнти можуть повернутися до повноцінної їжі і питву з великим об’ємом рідини. При вторинній гострій стадії пієлонефриту необхідно зняти перешкоди до відтоку сечі, в цьому випадку препарати з антибактеріальною дією не працюватимуть як потрібно, але з їхньої вини можна отримати небажані ускладнення.

Заходи з лікування аналогічні роботі щодо усунення гострого перебігу захворювання, але при цьому додається велика трудомісткість, а термін лікування зростає.

Для терапії при хронічному пієлонефриті необхідно виконання таких заходів:

  • все, що заважає виводити сечу, або поперечному кровотоку, усувається;
  • при контролі поразки мікроорганізмами виконується терапія від бактерій;
  • відновлюється робота імунітету.

Небезпеку становить відсутність можливості природного виведення сечі. Якщо пасажу немає, то для відновлення роботи роблять оперативну корекцію. Якщо у пацієнта виявлений нефроптоз, виконують нефропексію, може знадобитися усунення каменів із шляхів, по яких сеча залишає організм, і органу або аденоми передміхурової залози. Важливо відновити відтік, часто фахівці домагаються стійкої ремісії.

Ліки, що працюють на усунення бактерій, виписуються з урахуванням антибіотикограми, до її підсумків використовуються препарати, що впливають на численні мікроорганізми. Всім хто страждає на хронічну стадію захворювання, необхідно проводити терапію систематично, її термін займає близько року й більше. Початковою стадією боротьби з пієлонефритом є прийом антибактеріальних складів на термін 1,5-2 місяців, це дає можливість прибрати процес гнійного характеру, запобігти появі рубцевої тканини, а також ускладнень. При відсутності нормальної роботи нирок необхідно виконувати контроль фармакокінетики нефротоксичних антибактеріальних речовин на постійних засадах. Якщо імунну функцію необхідно відкоригувати, треба приймати імуномодулятори та імуностимулятори. Коли пацієнт приходить до стану ремісії, використовуються антибактеріальні переривчасті курси.

Людям з хронічною стадією захворювання під час ремісій показано лікування санаторно-курортного типу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *